![[Kolorowa grafika promująca wystawę. Żółto-czarne tło, a na nim duży napis w kolorze czarnym oraz granatowym i żółtym "Tadeusz Kantor. Widma. Spectres”.]](https://cricoteka.pl/wp-content/uploads/2020/04/Kantor_Widma_828x315_C-1.jpg)
Тадеуш Кантор. Привиди
Постійна виставка.
Місце: «Cricoteka», вул. Nadwiślańska 2-4, Краків
Доступна з 12 червня 2020 року. Графік роботи: четвер – неділя, з 11:00 до 19:00.
Світ став близьким до смерті і – через цей зв’язок – близьким до поезії. […] Все могло статися. Кордони часу розмилися.[1]
На виставці представлені переважно об’єкти, предмети та костюми з вистав Тадеуша Кантора, які раніше не експонувалися на постійній виставці. Цього разу куратори кардинально змінюють наратив попередніх показів колекції, підготовлених згідно з інструкціями, залишеними самим митцем. Вони розмивають кордони часу і створюють простір для нових інтерпретацій. Сценічні об’єкти створюють ландшафт після катастрофи, втрачають свою індивідуальність і породжують нові, інтуїтивні сенси.
Відвідувачі постійної виставки вперше матимуть можливість побачити, зокрема, Великий амбалаж кінця ХХ століття зі спектаклю «Я сюди більше не повернусь» та Барикаду із «Хай згинуть артисти».
![[AD: Na zdjęciu fragment rampy dla zwiedzających oraz cześć ekspozycji stałej: niebieski ekran z wyświetlaną projekcją oraz obiekty teatralne.]](https://cricoteka.pl/wp-content/uploads/2020/06/Kantor-Widma-006-1024x683.jpg)
Провідною темою виставки є пам’ять про важке минуле, як в історичному, так і в особистому вимірі – ідея яскраво присутня у творчості театрального візіонера. У той час як Перша світова війна була для Кантора туманним спогадом, сформованим колективною пам’яттю, Другу світову війну він пережив цілком свідомо. Це був час загрози та руйнування, і водночас час творення, який назавжди був ознаменований бунтом і протестом проти механізмів, які керували історією.

Минають 1940-ві… 50-ті… 60-ті… 70-ті… роки, мистецькі ідеї розвиваються, але я постійно, наче здалеку, отримую попереджувальні сигнали, можливо – це внутрішній і владний голос, який диктує мені саме так, а не інакше – ПРОТЕСТ, БУНТ ПРОТИ ОФІЦІЙНО ПРОГОЛОШУВАНИХ СВЯТОСТЕЙ, ПРОТИ УСЬОГО, ЩО «СХВАЛЕНЕ», ЗА РЕАЛЬНІСТЬ, ЗА «БІДНІСТЬ»… […] Бо з плином часу з’явилися й розрослися до неймовірної сили й інші небезпечні симптоми нашої епохи: ТУПА БЮРОКРАТІЯ, ВСЕМОГУТНЯ ТЕХНІКА, КАНІБАЛІЗМ СПОЖИВАННЯ, ЗАГАЛЬНИЙ, ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПРАКТИЦИЗМ ЖИТТЯ, ПРИТУПЛЮЮЧИЙ РОЗУМ І ДУХ ЛЮДИНИ…[2]
Куратори виставки Малгожата Палюх-Цибульська та Міхал Коб’ялка шукають відповіді на питання:
Як всесвітня історія, Голокост, Перша і Друга світові війни та суспільно-політичні перетворення вплинули на творчість і біографію митця? Як історія визначає розвиток мистецтва? Як мистецтво, яке показує важке минуле чи відчуття загрози, визначає методи виставлення і провокує до роздумів про межі нашого пізнання та правила складної розмови про іншість, історію, релігію, про нас самих…?

Істотним елементом оформлення є рампа для відвідувачів, яка відсилає до так і не реалізованої Кантором ідеї, згідно з якою за акторами на сцені мали спостерігати театральні об’єкти. На виставці «Тадеуш Кантор. Привиди» це за відвідувачами спостерігають експонати. Презентацію доповнюють театральне освітлення, проекції та звукові ефекти. У зв’язку із напівтемрявою, яка панує у приміщенні, рекомендуємо рухатися посередині рампи. Також просимо не заходити у виставковий простір за рампу.

[1] Тадеуш Кантор, Ulisses 1944, у: Тадеуш Кантор, Метаморфози…, цит. с. 83.
[2] Тадеуш Кантор, Міланські лекції, цит., 90–91.
