Тадеуш Кантор. Привиди

Тадеуш Кантор. Привиди
Постійна виставка.
Місце: «Cricoteka», вул. Nadwiślańska 2-4, Краків
Доступна з 12 червня 2020 року. Графік роботи: четвер – неділя, з 11:00 до 19:00.

Світ став близьким до смерті і – через цей зв’язок – близьким до поезії. […] Все могло статися. Кордони часу розмилися.[1]

На виставці представлені переважно об’єкти, предмети та костюми з вистав Тадеуша Кантора, які раніше не експонувалися на постійній виставці. Цього разу куратори кардинально змінюють наратив попередніх показів колекції, підготовлених згідно з інструкціями, залишеними самим митцем. Вони розмивають кордони часу і створюють простір для нових інтерпретацій. Сценічні об’єкти створюють ландшафт після катастрофи, втрачають свою індивідуальність і породжують нові, інтуїтивні сенси.

Відвідувачі постійної виставки вперше матимуть можливість побачити, зокрема, Великий амбалаж кінця ХХ століття зі спектаклю «Я сюди більше не повернусь» та Барикаду із «Хай згинуть артисти».

Провідною темою виставки є пам’ять про важке минуле, як в історичному, так і в особистому вимірі – ідея яскраво присутня у творчості театрального візіонера. У той час як Перша світова війна була для Кантора туманним спогадом, сформованим колективною пам’яттю, Другу світову війну він пережив цілком свідомо. Це був час загрози та руйнування, і водночас час творення, який назавжди був ознаменований бунтом і протестом проти механізмів, які керували історією.

Минають 1940-ві… 50-ті… 60-ті… 70-ті… роки, мистецькі ідеї розвиваються, але я постійно, наче здалеку, отримую попереджувальні сигнали, можливо – це внутрішній і владний голос, який диктує мені саме так, а не інакше – ПРОТЕСТ, БУНТ ПРОТИ ОФІЦІЙНО ПРОГОЛОШУВАНИХ СВЯТОСТЕЙ, ПРОТИ УСЬОГО, ЩО «СХВАЛЕНЕ», ЗА РЕАЛЬНІСТЬ, ЗА «БІДНІСТЬ»… […] Бо з плином часу з’явилися й розрослися до неймовірної сили й інші небезпечні симптоми нашої епохи: ТУПА БЮРОКРАТІЯ, ВСЕМОГУТНЯ ТЕХНІКА, КАНІБАЛІЗМ СПОЖИВАННЯ, ЗАГАЛЬНИЙ, ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ПРАКТИЦИЗМ ЖИТТЯ, ПРИТУПЛЮЮЧИЙ РОЗУМ І ДУХ ЛЮДИНИ…[2]

Куратори виставки Малгожата Палюх-Цибульська та Міхал Коб’ялка шукають відповіді на питання:

Як всесвітня історія, Голокост, Перша і Друга світові війни та суспільно-політичні перетворення вплинули на творчість і біографію митця? Як історія визначає розвиток мистецтва? Як мистецтво, яке показує важке минуле чи відчуття загрози, визначає методи виставлення і провокує до роздумів про межі нашого пізнання та правила складної розмови про іншість, історію, релігію, про нас самих…?

Істотним елементом оформлення є рампа для відвідувачів, яка відсилає до так і не реалізованої Кантором ідеї, згідно з якою за акторами на сцені мали спостерігати театральні об’єкти. На виставці «Тадеуш Кантор. Привиди» це за відвідувачами спостерігають експонати. Презентацію доповнюють театральне освітлення, проекції та звукові ефекти. У зв’язку із напівтемрявою, яка панує у приміщенні, рекомендуємо рухатися посередині рампи. Також просимо не заходити у виставковий простір за рампу.

[1]  Тадеуш Кантор, Ulisses 1944, у: Тадеуш Кантор, Метаморфози…, цит. с. 83.
[2] Тадеуш Кантор, Міланські лекції, цит., 90–91.